БЮДЖЕТУВАННЯ ДЛЯ ЕКОЛОГІЇ: ПОЛЬСЬКИЙ ДОСВІД І СПЕЦИФІКА

Анотація

Вступ. В сучасних нестабільних умовах питання планування й бюджетування набувають виняткової ваги та актуальності. Їхнє вирішення уможливлює досягнення відносної стійкості до викликів і ризиків, а також сприяє ефективнішому функціонуванню підприємств в конкурентних умовах. Окрім того, враховуючи рівень впливу людської діяльності на використання обмежених природних ресурсів та на екологію, на перший план виступає завдання їх збереження, яке також може бути вирішене завдяки застосуванню цих інструментів оскільки планування та бюджетування здатні забезпечити найбільш оптимальні бюджетні рішення та сприяти вирішенню глобальних проблем людства.

Методи. В основу формування статті покладено методи емпіричного й теоретичного дослідження. Зокрема,  порівняння, зужитковано в процесі ідентифікації специфіки бюджетування та фінансування сталого розвитку в Польщі та Україні. Аналіз і синтез  застосовано при встановленні відмінностей між методами бюджетування зверху вниз і знизу вверх. Системний підхід забезпечив вивчення особливостей реалізації фінансування сталого розвитку  з різних джерел з акцентом на кредитуванні. Графічні методи застосовано для репрезентації систематизованого уявлення про кредитування, пов’язане зі сталим розвитком. Використання різних методів та узагальнень уможливило отримання якісних результатів дослідження, які дозволяють ефективно застосовувати наявний зарубіжний досвід для поширення його використання в українській практиці в цілях розвитку засад сталого розвитку в післявоєнний період.

Результати. В результаті проведеного дослідження узагальнено досвід країн ЄС, зокрема Польщі, з питань бюджетування сталого розвитку та найважливішої його складової – збереження довкілля. Критична оцінка організаційної складової бюджетування забезпечила побудову спрощеної схеми діяльності ЄС щодо питань сталого розвитку та його фінансування, яка  може служити основою удосконалення аналогічної діяльності в Україні.  Запропоновано використовувати практику бюджетування, максимально адаптовану до конкретного суб’єкта господарювання шляхом врахування недоліків і переваг відповідних його методів (зверху вниз і знизу вгору). Обґрунтовано доцільність кредитування підприємств на екологічні цілі та проаналізовано їх динаміку в Польській Республіці. Зроблено акцент на потребі в проведенні аналізу чинників, які негативно позначаються на діяльності, спрямованій на зелену трансформацію економіки. Акцентовано увагу на оцінці грінвошингу, як одному з негативних чинників впливу на фінансування сталого розвитку, а також на польському досвіді  застосування штрафних санкцій та шляхах розвитку практики бюджетування.

Перспективи. Подальші наукові пошуки варто скерувати на дослідження ознак та інструментів прозорості, в тому числі таксономію, що сприяють прийняттю рішень щодо інвестиційних проектів, їх раціональному бюджетуванню та забезпечують протидію псевдо екологічному маркетингу. Також в перспективі актуальним є вивчення досвіду та розробка методики оцінки суб’єктів кредитування  (обґрунтування вибору показників, ідентифікація ризиків тощо), дослідження питання змісту й складу звітності як джерела оцінки, а також власне детальний аналіз різних форм фінансування та бюджетування сталого розвитку Це уможливить раціональне застосування національних регуляторів і органів нагляду для запровадження дієвої системи контролю,  а також сприятиме виробленню нової стратегії протидії негативним проявам, що перешкоджають реалізації принципів сталого розвитку.