СУЧАСНІ УПРАВЛІНСЬКІ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-БЕЗПЕКОВІ ПІДХОДИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО КЛАСТЕРНОГО УГРУПОВАННЯ В УМОВАХ COVID-19 НА ЗАСАДАХ СТАЛОСТІ, ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Анотація

Вступ. Розбіжності у розумінні основних управлінських та інформаційно-безпекових підходів формування інноваційного кластерного угруповання МСП з великими промисловими підприємствами свідчать про неоднозначність способів вимірювання і оцінювання такої взаємодії та сфери її застосування, що в умовах Covid-19 на засадах сталості, децентралізації та євроінтеграції потребує подальшого дослідження. Методи. В статті використано історично-логічний метод; метод систематизації, класифікації й теоретичного узагальнення; метод інституціонального аналізу; метод системного аналізу; метод логічного аналізу і синтезу; метод графічного аналізу. Результати. Доведено, що кооперація виробничих МСП з великими промисловими підприємствами висуває до них певні вимоги. Перш, ніж намагатися кооперувати з великими промисловими підприємствами, виробниче МСП повинно мати чітке уявлення про стан своєї діяльності, власний потенціал та його використання, становище на ринку товарів і послуг відносно конкурентів. Тому в роботі розроблено процедуру діагностики стану діяльності виробничого МСП, провідним у якій є оцінювання його платоспроможності. Конкурентоспроможність виробничого МСП, його потенціал та стійкість оцінюються з використанням наявних способів. Виробничі МСП різняться за масштабом та видами діяльності, політикою її фінансування, ступенем інтегрованості в економіку регіону чи виробничий кластер, що зумовлює множинність напрямів їхньої підтримки діяльності. Перспективи. Ринкову підтримку виробничих МСП доцільно скеровувати на активізацію їхньої діяльності – допомогу в пошуку ринків збуту, замовників та ділових партнерів, використання механізмів адаптації підприємств з використанням всього спектру можливостей адміністративної підтримки. Кооперація виробничих МСП з великими промисловими підприємствами як різновид ділового партнерства може відбуватися не лише у традиційних формах, але й з використанням її найпоширеніших організаційно-економічних моделей – субпідряд, франчайзинг, лізинг та венчурний бізнес. Використання такого спектру організаційно-економічних моделей кооперації сприятиме задоволенню інтересів кожного з її учасників і зміцненню економіки регіону.