УПРАВЛІННЯ ІНФРАСТРУКТУРОЮ ІННОВАЦІЙНОГО ВИРОБНИЦТВА В КОНТЕКСТІ СТИМУЛЮВАННЯ ПАРТНЕРСЬКИХ ВІДНОСИН РОЗВИТКУ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЦІЛЯХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

Вступ. В даний час однією з головних проблем доступу підприємців до інноваційної інфраструктури є відсутність ефективних взаємозв’язків між учасниками інноваційного процесу, а саме: недостатня прозорість інформації, низька мотивація з питань саморозвитку, фінансування та маркетингу інновацій. Вирішення даних питань потребує подальшого дослідження. Методи. В статті використано історично-логічний метод; метод систематизації, класифікації й теоретичного узагальнення; метод інституціонального аналізу; метод системного аналізу; метод логічного аналізу і синтезу. Результати. Доведено, що ефективність інноваційних процесів залежить не тільки від активності учасників цього процесу, того, вони взаємодіють між собою. Акцентовано увагу на тому, що учасники такого процесу повинні буди забезпечені формуванням такої інноваційної інфраструктури, яка активізуватиме дослідження, визначатиме їх орієнтацію на потреби ринку та налагоджуватиме комунікацію між учасниками інноваційного процесу. Підтримка та фінансування інноваційної діяльності створили б умови для розробки низки конкурентних нововведень необхідних для національної економіки. При оновленні інноваційної інфраструктури підприємництва, слід враховувати, що проблеми, з якими стикаються підприємці та новатори, не тільки економічні, але й соціальні, політичні та інституціональні. Перспективи. Доведено, що основним завданням інноваційної інфраструктури повинне бути: розвиток та підтримка малого та середнього підприємництва, орієнтованого на створення інновацій;вдосконалення законодавчої бази підтримки інноваційного підприємництва відповідно європейських стандартів; подальше спрощення процедури реєстрації та ліквідації підприємств;удосконалення системи бухгалтерського обліку та статистичної звітності, оподаткування, ліцензування та сертифікації; виховання підприємницького духу у молодого покоління, в тому числі шляхом включення курсів «підприємництва» у спеціальні шкільні програми; розробка лізингової системи технологічного обладнання для організації виробництв незначних за обсягами промисловий;створення регіональних центрів з підготовки, перепідготовки та перенавчання фахівців (менеджерів, бухгалтерів, юристів);спрощення процесу лізингу з подальшим викупом або вигідними умовами оренди технологічного обладнання або транспортних засобів.