ЛІДЕРСТВО В УМОВАХ ВОЄННИХ ТА ПОСТКРИЗОВИХ ЕКОНОМІК: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Вступ. Воєнні конфлікти та масштабні кризи є одними з найпотужніших факторів трансформації економічних і соціальних процесів. Вони спричиняють руйнування виробничих ланцюгів, зміну моделей економічної поведінки, зростання соціальної напруги та недовіри до інституцій. У таких умовах особливої ваги набуває лідерство, яке виходить за межі класичних управлінських функцій і постає як соціальний чинник підтримання економічної життєздатності суспільства.

Методи. Методологічну основу статті становить сукупність загальнонаукових, соціологічних та міждисциплінарних методів дослідження. У роботі використано аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, системний і структурно-функціональний підходи для розкриття ролі лідерства в умовах воєнних і посткризових економік. Соціологічний та інституційний аналіз застосовано для виявлення впливу лідерських практик на економічну поведінку, рівень довіри й соціальну стабільність. Порівняльний підхід, сценарний аналіз і метод кейс-стаді дозволили оцінити трансформацію моделей лідерства залежно від фаз кризи та відновлення.

Результати. Доведено, що лідерство в умовах воєнних та посткризових економік відіграє системоутворюючу роль у стабілізації економічної поведінки та забезпеченні резильєнтності соціально-економічних систем. Його ефективність ґрунтується на поєднанні управлінських рішень із соціальною довірою, легітимністю та інклюзивністю, що дозволяє зменшити невизначеність і пом’якшити наслідки криз. У стратегічному вимірі лідерство виступає ключовим чинником трансформації кризового досвіду в передумови сталого посткризового розвитку та інституційного оновлення економіки.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень доцільно пов’язати з поглибленим емпіричним аналізом лідерських практик у воєнних та посткризових економіках із використанням соціологічних опитувань, статистичних індикаторів і порівняльних міжсекторальних підходів. Особливу увагу варто приділити вивченню впливу довіри, легітимності та комунікаційних стратегій лідерів на економічну резильєнтність, інвестиційні очікування та відновлення ділової активності. Подальший розвиток тематики також передбачає інтеграцію інституційного й поведінкового підходів для оцінювання ролі лідерства у формуванні сталих моделей економічного розвитку в умовах тривалої нестабільності.