ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

Вступ. У сучасних умовах багатьом суб'єктам господарювання в сільському господарстві важко і дуже складно протистояти на ринку великим підприємствам, об'єднанням і транснаціональним корпораціям. Тому, щоб посилити свої господарські зв'язки, підвищити конкурентоспроможність та ефективність виробленої продукції кожен із цих суб'єктів намагається реалізувати свій потенціал, використовуючи можливості кооперації та агропромислової інтеграції на всіх рівнях управління аграрним сектором.

Методи. Для досягнення поставленої мети були використанні методи: теоретичного узагальнення – при тлумаченні категорії «кластер»; системного підходу – при визначенні особливостей кластерних структур порівняно з іншими типами об’єднань підприємств; поєднання історичного і логічного підходу – при дослідженні еволюції становлення інтеграційних об’єднань суб’єктів господарювання, узагальнення вітчизняного і світового досвіду функціонування кластерних структур.

Результати. Доведено, що незважаючи на деяку подібність між агрохолдингами і агрокластерами, що полягає головним чином в тому, що вони в основному орієнтовані на замкнутий цикл виробництва окремих видів продукції агропромислового виробництва, проте принципи і механізми їх створення докорінно відрізняються за такими ознаками, як: організаційно-правова форма, принципи створення, виробнича структура, статус сільськогосподарських організацій, конкуренція та управління. Встановлено, що в сучасних соціально-економічних умов створення та розвиток сільськогосподарських кластерів у країні дозволить: підвищити ефективність, інвестиційну привабливість та інноваційну спрямованість функціонування сільського господарства, забезпечити надійність постачання країни та її регіонів власним продовольством та створити необхідні ресурси для експортних його поставок та продуктів переробки з високою доданою вартістю; цілеспрямовано вдосконалювати процеси тактичного та особливо стратегічного планування та прогнозування розвитку сільського господарства та державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції за рахунок використання більш ефективного організаційно-економічного механізму взаємодії держави та агробізнесу.

Перспективи. В повоєнний період розвиток інноваційних кластерів з метою активізації їх діяльності вимагає вирішення наступних проблем:  кластери потребують керівного законодавчого документу, який би чітко визначив роль і місце кластерів у економіці країни, перспективу розвитку та участь у відповідних програмах. Це відразу дало би поштовх багатьом рухам на регіональному рівні, а також у відносинах з міжнародними партнерами; кластери потребують значно більшої фінансової підтримки на вже розроблені проекти та програми розвитку економіки й інноваційних екосистем, а також на покращення власних інституційних спроможностей; покращення співпраці на регіональному рівні. Саме на цьому рівні має відбуватися тісна співпраця по розвитку кластерів на рівні органів влади, агенцій регіонального розвитку, територіальних громад тощо. Адже всі вони зацікавлені в тому, щоб місцевий бізнес працював краще, а проектів розвитку та залучення інвестицій.