ІНСТИТУЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

Анотація

Вступ. Аграрний сектор України є одним із ключових елементів національної економіки та формує значну частку валютних надходжень держави. У сучасних умовах розвиток зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств набуває стратегічного значення, оскільки забезпечує інтеграцію України до глобального продовольчого ринку, зміцнення продовольчої безпеки та підвищення конкурентоспроможності аграрного виробництва. Водночас воєнні виклики, логістичні обмеження, нестабільність міжнародних ринків і посилення регуляторних вимог ЄС формують потребу в переосмисленні інституційно-економічної природи експортного потенціалу аграрного сектору.

Методи. В процесі проведення дослідження було використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема: монографічний метод - для узагальнення наукових підходів до трактування сутності експортного потенціалу аграрного сектору; інституціональний підхід - для дослідження впливу формальних і неформальних інститутів на розвиток аграрного експорту; системний аналіз - для визначення взаємозв’язку економічних, організаційних, логістичних та інноваційних складових експортного потенціалу; методи аналізу і синтезу - для оцінювання сучасного стану та тенденцій розвитку аграрного експорту України; статистико-економічний метод - для аналізу показників зовнішньоторговельної діяльності аграрного сектору; порівняльний метод - для зіставлення вітчизняних та міжнародних підходів до розвитку експортного потенціалу; абстрактно-логічний метод - для формування висновків і обґрунтування напрямів зміцнення експортного потенціалу аграрного сектору України.

Результати. Результати дослідження засвідчили, що експортний потенціал аграрного сектору формується під впливом ресурсних, інституційних, логістичних та інноваційних чинників, а його ефективність залежить від якості інституційного середовища й адаптації до міжнародних вимог. Встановлено, що домінування сировинної моделі експорту та високі логістичні витрати стримують підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору України. Обґрунтовано доцільність розвитку переробної промисловості, цифровізації зовнішньоторговельних процесів і модернізації системи державної підтримки агроекспорту.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням механізмів цифрової трансформації системи агроекспорту, оцінюванням ефективності інструментів державної підтримки та формуванням моделей розвитку експорту продукції з високою доданою вартістю. Особливого значення набувають дослідження адаптації аграрного сектору України до вимог ЄС, розвитку логістичної інфраструктури та інтеграції ESG-орієнтованих підходів у систему управління зовнішньоекономічною діяльністю.